ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ №8 "ЗОЛОТА РИБКА" ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ"

 





Сторінка психолога

  
ДІТИ, ЯКІ ВОНИ? 
 
ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ                          
  ПАСИВНИЙ
Дитина спокійна, мовчазна, нетоваристська, боїться незнайомих, переважно тримається біля найближчих членів родини. Дідуся і бабусю такий стан речей може цілком улаштовувати. Дитина утримується від планів на майбутнє, не просить, не вимагає іграшок або солодощів, не пропонує кудись піти, щось зробити, не ставить багато запитань – одним словом, зручна дитина, якщо від вас потрібно лише посидіти з нею декілька годин у відсутність батьків. Але якщо ви стурбовані розвитком малюка, його майбутнім, то варто усвідомлювати, що така поведінка ненормальна для дитини дошкільного віку. Такій дитині потрібна психологічна, педагогічна, а можливо і медична допомога. Їй необхідно допомогти стати активнішою, рухливішою, впевненішою, допитливішою. Якщо ваша дитина належить до цього типу, необхідно всановити раціональний режим гри (тобто рухи і заняття) і відпочинку. І те, й інше має відповідати енергетичним ресурсам дитини. З такими дітьми треба постійно розмовляти і ставити їм запитання. Всі запитання повинні змушувати дитину робити вибір, думати, діяти. У розмові з такою дитиною час від часу варто вживати фразу: « Це ти обов’язково зможеш!».
 
Рекомендації з виховання
 
Сприяйте виявам ініціативи. Запитуйте у дитини «Куди б ми пішли у вихідний?». Вчіть дитину робити вибір.Розглядаєте виставку, вітрину в магазині, клумбу, запитайте:  «Що тобі найбільше подобається?» «Чому?»Накриваєте на стіл: «Вибери найгарніші тарілочки»Готуєтеся до прийому гостей: «Які страви готуватимемо, із яких овочів зробимо салат, яких гостей куди посадимо?»Хоч дитині й важко впоратися із завданням, підтримуючи її, наполягайте на її допомозі. Після будь-якого прояву ініціативи похвала і схвалення найніжнішим тоном обов’язкові. Ви маєте доказати дитині, як ви нею задоволені і як радієте разом із нею виявам рішучості, сміливості, активності в її діях. Надалі дитина старатиметься робити краще.
Пам’ятайте, що дитина цього типу, як правило, фізично слабка. Вона потребує не тільки підтримки, похвали, але й допомоги з боку дорослого. Не перенапружуйте її.У грі давайте дитині маленьку, але самостійну роль.
Чим би не дратувала вас така дитина, яку б помилку чи провинність вона не вчинила, будьте особливо обережні з покаранням. Ви можете заразом знищити паростки її впевненості в собі, сміливості, почуття власної гідності, виплекані з такими труднощами.
 
ТОВАРИСТСЬКИЙ  
     
  Характерною рисою дитини цього типу є те, що центральне місце в її житті займає спілкування. Дитина одна не може посидіти ні хвилини. Їй потрібні спільні ігри з дітьми і з дорослими, а краще з тими й іншими разом, прогулянки, походи в гості.Найчастіше повторювані фрази в дитини починаються зі слів «Я хоч󅻥 «Я з вами…», «Давайте разом…»
Такі діти полюбляють кричати, пищати. Власне, для них не має значення чим займатися, аби бути «укупі».Ці діти охоче слухають музику, дивляться дитячі телепередачі, але самі що-небудь робити лінуються. Навчити їх гри на музичному інструменті майже неможливо, змусити вивчити вірш – настільки ж проблематично.
У підлітковому віці – це любителі всього новенького, «гостренького», ефектного, яскравого. Саме серед цих дітей зустрічаються ранні курці і токсикомани.
Відмінна риса дітей молодшого віку і підлітків полягає в тому, що вони не люблять читати.
Рекомендації з виховання        
 Допоможіть дитині знайти улюблене заняття, спробувавши різні види діяльності. Незважаючи на незібраність вашої дитини,  вона може захопитися якоюсь серйозною справою. Але таку справу доведеться пошукати. Пропонуйте їй найрізноманітніші види діяльності й гри.Не ображайтеся на дитину, якщо, взявшись до якоїсь справи, вона починає відволікатися, шукати привід, щоб зайнятися чимось іншим, їй раптом здається нудним і нецікавим все те, що цікавило її хвилину тому. Не дратуйтеся і не сердьтеся на неї.До малюка такого типу потрібний особливий підхід. Продовжуйте пошуки улюбленого для нього заняття. Ви маєте відкрити його таланти, а вони, безумовно, є.
Залучайте дитину до домашньої праці. Незалежно від захоплень дитини, заохочення до домашньої праці є обов’язковим елементом виховної роботи. Дитина, яка за своїми психологічними властивостями націлена виключно на гру і розваги, повинна навчитися  шанувати працю.З дітьми потрібно вести бесіди про працю,читати про це, весь час намагатися брати приклад з працьовитих людей, поважати працю батьків. Частування, розвагу або бажаний подарунок перетворіть у винагороду за працю.
Прилучіть дитину до читання. Звичайно діти другого типу полюбляють дивитися кінофільми, а особливо – мультфільми. Це треба використовувати. Дуже багато дитячих фільмів – це екранізація художніх творів. Переглянувши, наприклад, «Канікули в Простоквашино», запропонуйте дитині переказати зміст мультфільму.Це виявиться зовсім непростою справою. Дитині доведеться допомогти, ставлячи навідні запитання. Попросіть її назвати головних героїв мультфільму. Запитайте, як їх звуть, хто вони, які в них улюблені заняття,чому вони опинилися в селі тощо.Коли дитина закінчить свою розповідь, запитайте її, який герой їй найбільше сподобався, і запропонуйте прочитати книжку Едуарда Успенського. Дитина одразу зацікавиться. Прочитайте кілька рядків із книжки й зупиніться на цікавому місці. Малюк має переконатися, що читання – дуже цікаве заняття.         
Остання рекомендація: покарання для дітей другого типу є ізоляція. Тому якщо малюк «розбушувався», якщо він завинив і ви вважаєте, що це без уваги залишити не можна, відправте його в іншу кімнату , нехай побуде там, заспокоїться, побуде один і подумає над своєю поведінкою. Позитивна реакція наступає швидко.Далі вже ви вибираєте характер і стиль керування своєю дитиною. Важливо тільки від суворості не переходити миттєво до пестощів і поцілунків. Дайте їй зрозуміти і відчути, що вона вас все-таки засмутила.
 
ЧОМУЧКА    
   Центральне  місце в житті дитини даного типу займає пізнавальний інтерес. Це – «чомучки». Основне їхнє запитання: «Що це таке?» Основне прохання: «Почитай, розкажи». Відмовляти не можна. Дитина дуже швидко розвивається, якщо у дорослих, які постійно спілкуються з нею, вистачає терпіння відповідати на найрізноманітніші запитання, що часом повторюються.        Для дітей спілкування значиме, якщо вони полюбляють спілкуватися з дорослими. Але особливе місце в житті дитини такого типу займають дідусі і бабусі. Чим більше соціально значимі, чим інтелектуальніші останні, тим цікавіші вони для дитини. Її запитання не залишаються без відповіді, вона задоволена.
Діти цього типу полюбляють заняття усіх видів, хоча успішність і наступна оцінка не викликають у них особливого інтересу; до будь-яких оцінок вони, у принципі, байдужі.У перспективі – це люди творчої праці. Але існує серйозна небезпека. Вона полягає в розвитку егоїзму, себелюбності і, як результат, черствості. Щоб не довелося потім вимовити добре відому фразу: «Ми  стільки в нього вклали, а він…», починайте працювати над формуванням моральних якостей дитини з раннього дитинства.«Поділися…» , «Навчи іншого», «Допоможи слабшому»- подібні установки повинні частіше йти від рідних.        Виховуючи дитину третього типу,  батьки нерідко допускають грубу педагогічну помилку. Вони люблять «демонструвати» свою дитину і роблять це досить часто на вечірках у компаніях дорослих, у присутності колег, товаришів по службі, партнерів.Дитина дуже швидко «схоплює ситуацію», підлаштовується під неї, хоче вилучити (і, як правило, вилучає) із ситуації неабияку вигоду. Все це разом негативно позначається на її подальшому розвитку.
Рекомендації з виховання    
    Запитання дитини не повинні лишатися без відповіді. Шукайте відповідь у друкованих джерелах, якщо не можете відповісти одразу. Не соромтеся сказати: «Я не знаю», але ніколи не обманюйте, не придумуйте неправильних відповідей. Усвідомте, що ви теж не все знаєте, але обіцяйте спробувати знайти відповідь у літературі, за допомогою  спеціалістів тощо. Обіцянки треба виконувати неодмінно.       
  Порада батькам дитини даного типу – подумати про другу дитину. У такої дитини повинні бути брати і сестри, тільки таким шляхом можна зняти той егоцентризм, що формується у свідомості малюка за наявності шести дорослих (двох батьків, двох дідусів і двох бабусь), кожен із яких стурбований майбутнім дитини і має свою програму виховання.  Це нестерпно!
  •  Акцент у вихованні має бути зроблений на моральному розвитку особистості. Міркування про честь, гідність, доброту, справедливість повинні бути присутні у всіх ваших бесідах. Особливу увагу слід звернути на правила етикету.
  •  Основним покаранням, прийнятним стосовно дитини такого типу без шкоди для її нормального розвитку, може бути тимчасове охолодження почуттів з боку дорослих – батьків, дідуся, бабусі.
Ніколи не говоріть дитині: «Йди від мене, я тебе не люблю» (це неправда). Але гнівно сказати: «Ти засмутив мене сьогодні» або «Мені дуже соромно за тебе».
  •  Основна помилка дорослих, що звикли гратися і  «сюсюкати»  з дитиною,  полягає в тому, що вони недооцінюють інтелект дитини, її розум, кмітливість, спостережливість. З шести років можна говорити з дитиною на рівних. Вона зрозуміє вас в усіх нюансах.
  •  Якщо ви не праві, попросіть у дитини пробачення. Вона великодушно вибачить вас. У неї не буде розвиватися злопам’ятність.
  •  Частіше покладайте відповідальність на дитину.
 
 
 
ПОМИЛКОВА ЧОМУЧКА   
   
Дитина цього типу теж схильна до пізнавальної діяльності, але для неї визначальним є ставлення дорослого. Для неї важлива не стільки сама діяльність і її результати, скільки оцінка цього результату дорослим.
Дитина третього психологічного типу робить щось, тому що упевнена, що так потрібно; дитина четвертого типу робить це, тому що ви сказали, що так потрібно.
«Помилкова чомучка» - це слухняна дитина, і вона сама постійно хоче вам догодити. Щоб установити, до якого психологічного типу, третього чи четвертого належить ваша дитина, поставте їй таке запитання: «Що тобі більше подобається, яблуко чи груша?» Дитина третього типу зробить вибір, а четвертого типу відповість: «А тобі?». Якщо ви реально запропонуєте дитині яблуко і грушу,  він протягне обидві руки.Таким чином, якщо мати на увазі розвиток особистості в цілому, то всі домашні вихователі – і батьки, і дідусі з бабусями – повинні бути стурбовані надмірною занепокоєністю дітей даного типу визнанням навколишніми. «А що скажуть люди?» от що означатиме це в майбутньому.Людина ніби постійно демонструє себе, не живе, не діє, а весь час «озирається», як її оцінюють навколишні. Але ж людині в житті треба «бути», а не «здаватися».
 
Рекомендації з виховання
 
  •  Поєднуйте похвалу з зауваженням.
  •  Намагайтеся викликати ініціативу.
  •  Вчіть робити самостійний вибір.
 
 
РУХЛИВИЙ   
       
Центральне місце в життєдіяльності дітей даного типу займають рухливі ігри. Така дитина бігає, стрибає цілий день до повної знемоги, більше ні на що не залишається ні часу, ні сил. Складається враження, що їй подобається тільки гуляти.
У силу підвищеної реактивності і збуджуваності цим дітям важко запам’ятовувати, у них є труднощі з увагою і дисципліною. Особливо їм важко перші місяці перебування у школі.
 
Рекомендації з виховання
 
  •  Будь-яку прогулянку дитина повинна заслужити. Щодня ви маєте давати їй таку установку: спочатку зроби, потім підеш гуляти. Причому якість виконаного завдання варто перевірити з усією старанністю.
 
 
Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина
    
  В сім’ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник.  Теорію «трикутників» психологи сім’ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично. Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися. В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною. І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки. Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки. Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита. Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться. У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.
      Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. Правила в родині бувають двох типів:- відкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити; - негласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.