| Виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну, котра буде жити в XXI столітті – спільне завдання дошкільного навчального закладу і сім’ї.
Екологічна культура — це знання, практичні навички, естетичні переживання — емоційне ставлення і практичні дії, поведінка дітей (співпереживання, співчуття, інтерес та бажання надати допомогу природі, вміння милуватися її красою)
Для формування екологічної культури потрібно дати дітям елементарні наукові знання про природу, підтримувати інтерес до пізнання оточуючого, навчити бачити в буденному прекрасне, в звичайному — незвичне, викликати естетичні переживання, співпереживання живим істотам. Необхідно закладати у свідомості дітей відчуття оточуючого світу як домівки. Вчити милуватися природою, спостерігати її: прислухатись до голосів птахів, помилуватися фарбами заходу, легким вітерцем, мрійливими сніжинками... І якщо подібне пропонувати дітям регулярно, то вони навчаться слухати музику лугів і полів у різні пори року, милуватися травами, комахами, птахами — одним словом, пильно вдивлятися в життя.
Відчуття природи є основою екологічної і естетичної свідомості людини. Для цього дітей потрібно не тільки навчати, але і учити тому, як поводити себе в природі. Запропонуйте дітям разом скласти правила поведінки в природі.
Наприклад:
• Лікарські рослини — це загальна власність, це наше багатство, котре потрібно бережливо використовувати і оберігати. Збирати рослини потрібно грамотно, зі знанням справи.
Не дозволяйте рвати дітям їх без потреби.
• Комахи запилюють рослини, створюють красу на нашому лузі. Їх ловля — браконьєрство. Без метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл наш луг — не луг. Не ловіть метеликів, коників-стрибунців, бабок, джмелів і бджіл. Важливо з раннього дитинства виховувати у дітей почуття непримиренності з фактами безвідповідальної поведінки людей, наприклад, непогашеному вогнищу, залишеному сміттю. їм доречно протиставити правильні практичні дії: прибирання сміття, розчищення джерел і т. д. Особливу увагу потрібно надавати викоріненню в деяких дітей прагнення мучити тварин, вбивати їх. З метою набуття досвіду поведінки в природному оточенні можна використати екологічні ситуації.
Показником ефективності екологічної освіченості й вихованості є не тільки знання і поведінка дитини в природі, але й участь у покращенні природного оточення своєї місцевості. В цьому велика роль дорослого, який своїм ставленням до природи, своєю поведінкою здійснює сильний вплив на особистість дитини.
Поради батькам,чиї діти виявляють жорстокість у ставленні до природи:
1. Прочитайте книги про природу Біанки, Пришвіна, Чарушина, Паустовського, Сухомлинського...
2. Якщо вдома немає об'єкта природи, завести його і разом доглядати.
3. Н Надати разом з дитиною допомогу тваринам на вулиці.  Дитячі ігри. Рухливі ігри для різновікової команди Рухливі ігри – улюблені забави для дітлахів будь-якого віку. Даремно Ви вважаєте, що вони є корисними тільки для фізичного розвитку дитини. Уявіть собі, що Ваші діти вередують, стали некерованими, стрибають і голосно кричать. Заспокоїти малюків Вам допоможуть саме рух ливі ігри: після них нормальний відпочинок змінить активність. Інакше це називається розвитком саморегуляції. Мине час, і діти навчаться контролювати свою поведінку самостійно. А допомогти їм цього навчитися Ви зможете за допомогою рухливих ігор.Отже, у Вас різновікова команда. Це означає, що звичайні ігри «Дожени» або естафети на визначення лідера не будуть придатними. Адже образ не оберешся. Тому, що старші діти, звичайно ж, будуть бігати швидше, стрибати далі і влучати в ціль точніше. Причому якщо Ви спробуєте вмовити старших дітей бігати «упівсили», у них нічого не вийде, й вони все одно будуть обганяти малюків. Тому будемо гратися в стару, всіма улюблену гру. схованки У цю гру буде цікаво грати всім, навіть дорослим дітям. Зверніть увагу на найменших гравців. Коли почнеться гра, Ви можете показати їм, як потрібно ховатися. Тоді малята зрозуміють правила гри і надалі вже будуть грати самі. Спочатку нехай ховаються діти молодшого віку. А потім старші та молодші діти міняються ролями: хто ховається, а хто шукає. Діти 5 – 6 років у такій грі вчаться бути не тільки спритними і спостережливими, але й терплячими, уважними та великодушне ними до малюків. Звичайно, доросла дитина помітить малюка, що ніяково сховався за шафу. Тільки нехай знайде його не відразу, а пограється з карапузом: «Агов, де ж Мишко?», «Куди ж він сховався?» Потанцюємо, як каченята Танці з повторенням певних рухів люблять всі діти. Приготуйте яскраву кепочку, яку буде надягати той, хто показує рухи. Увімкніть дітям пісеньку «Танець каченят» і для початку покажіть під музику послідовність рухів самі. Тепер оберіть дитину, яка найкраще повторювала рухи за Вами. Одягніть на неї кепочку, щоб діти бачили, кого їм потрібно наслідувати. Нехай тепер після кожного куплета ведучі змінюватимуться. Мине певний час, і ведучим зможе бути навіть наймолодший танцюрист. Пограємось у канатохідців Добре, якщо діти вже були в цирку і бачили, як артисти ходять по канату. Запропонуйте дітям улаштувати справжню циркову виставу вдома.
Для цієї гри Вам знадобиться досить товста мотузка. Розкладіть п на підлозі так, щоб вийшло побільше перехресть, петель і вигинів. Нехай діти ходять уздовж мотузки босоніж, обережно, намагаючись на неї не наступити, Для доросліших учасників завдання можна ускладнити, запропонувавши перестрибувати через канат на одній нозі, йти із зав'язаними очима або рухатися якомога швидше. Велика плутанина Ведучого можна обрати за допомогою лічилки. А тепер правила гри: ведучий вимовляє вголос «Вухо!», і повинен при цьому взятися за вухо. Вимовляючи: «Ніс!» – за ніс. «Рука!» – береться за руку. Решта дітей повторює його дії. Через певний час ведучий починає заплутувати Гравців, «помилятися». Він називає одну частину тіла, а показує на іншу: наприклад, говорить: «Ніс!», а береться за вухо. Завдання гравців – не заплутатися і показувати ту частину тіла, про яку йдеться. 3 роллю ведучого цілком упорається малюк будь-якого віку. Така гра прекрасно розвиває увагу і швидкість реакції. У цілковитій темряві Насправді ніякої темряви не буде. Просто Ви приготуєте заздалегідь декілька шарфиків або хусток, щоб зав'язати дітям очі. Для цієї гри візьміть будь-який набір кубиків. Грати в неї найкраще на підлозі, на килимку. Поставте перед дітьми коробки з кубиками, зав'яжіть дітям очі та запропонуйте кожному побудувати свою вежу з кубиків. А одній дитині очі не зав'язуйте. 1ї завдання – рахувати. скільки кубиків вдалося поставити до топі моменту, як вежа повалилася. У кого ж буде найвищий будинок? Відмінне тренування координації рухів дітям забезпечене.  Любіть свою дитину
Немає нічого мудрішого і складнішого за людську любов. Це найніжніший і в той же час найскромніший, і найкрасивіша, і сама незамінна квітка у букеті, ім'я якому - Моральність. Люблячи своїх дітей, ви учите їх любити вас. Любов - це важка робота. Важка, тому що щосекундна, невидима, копітка робота душі. Ми учимо усьому, але забуваємо про найголовніше - учити умінню любити. З самого народження, без перерв на канікули. Любові не можна навчити в теорії. Ваші діти повинні бачити, що ви умієте любити, вірно самовіддано. Не соромтеся, показуйте своїм дітям кохані вами дрібниці, які нагадують про любов близьких вам людей, їх увагу до вас. Давайте не забувати почастіше говорити один одному прості добрі слова. Чи уміємо ми це робити? Чи вихована в нас така непомітна, делікатна доброзичливість? І якщо діти привчені зустрічати втомленого батька в коридорі, нести йому тапочки, вони через багато років не залишать його, що постаріло, хворого, наодинці. Коли підростаюча людина починає самостійно осягати світ, йому дуже потрібна упевненість, що за спиною у нього усе надійно і спокійно, що охороняє його не просто мамина і папська турбота, а величезна, вічна любов. Нашому дорослому світу так бракує порою тепла. Можливо, його зуміють врятувати діти, яких ми навчимо любити. Любов і справедливість потрібні нашим дітям, тобто умійте поступатися, прощати, де це треба і можливо. Любити - означає вірити в дитину. Якщо ви вважаєте, що ваша дитина безпорадна, боязка, ви, абсолютно не усвідомлюючи цього, робитимете усе, щоб зробити дитину саме таким. Якщо ж ви упевнені, що дитина спочатку наділена позитивними якостями, то ви неминуче і без особливих зусиль впливатимете на дитину в цьому напрямі. Дитина з малоліття повинна знати, що любов до мами, папи, бабусі, друга, подружки - це передусім готовність віддавати, готовність жертвувати. Напрочуд якось влаштований світ: беззавітно і безоглядно люблять саме тих, в кого вклали найбільше праці і душі. Онуки, що виросли, нудьгують не по тій бабусі, яка дарувала дорогі подарунки, а по тій, якій потрібно було тягати воду, скопувати і полоти город, колоти дрова.
І маму особливо люблять ті діти, які з дитинства звикли піклуватися про неї, допомагати, які несли додому з дитячого саду цукерку, видану на підвечірок. Недаремно виведена психологічна формула: піклуємося про того, кого любимо, і любимо тих, про кого піклуємося. Батьківська любов дає дітям почуття захищеності, життєвої опори, робить їх сильніше і упевненіше. Якщо дитину люблять в дитинстві, він буде улюблений і в старшому віці, і сам буде здатний любити. Біль за дитину - цей теж вираз турботи і любові до нього. Прояв турботи про інших - вища форма людського існування. Майже неможливо стати дбайливою людиною тому, хто в дитинстві ніколи не випробував турботи і любові. Учите великодушності і делікатності - не відкладайте це на потім. Учите дітей віддавати і жертвувати, без цієї науки ні вони, ні ви не будете щасливі. Справжня батьківська любов - це любов розумна, вимоглива. Вона там, де учать дітей самостійності, виражають довіру, повагу до них. Спільна праця батьків і дітей зближує їх, доставляє радість спілкування, об'єднує сім'ю. Діти дорожать спільними заняттями спортом, читанням, риболовлею, відвідуванням театру, парку, цирку, чекають їх. Обмін враженнями і переживаннями можливий лише в сім'ї, де є загальні інтереси. Зовнішні форми прояву любові в різних сім'ях різні. У одних - нескінченно щедрі поцілунки і ласки. У інших сім'ях - теплі і сердечні стосунки ховаються за зовнішньою стриманістю, навіть суворістю. І, кажучи про любов, потрібно пам'ятати одно правило - в любові не повинно бути удаваності, не можна принижувати її банальністю і вульгарністю. Любов дитині потрібна, але вона має бути розумною: що не спотворює особу дитини, а що розкриває в нім усе добре і світле. Любов допомагає дитині відноситься до себе як до особи.  5 шляхів до серця дитини Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гіpше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю "мову", дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину. Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:1. Перед нами діти.2. Вони поводять себе як діти.3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: "скільки не намагайся - вимоги надто високі". А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі. 
Найголовніше - ЛЮБИТИ! Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:
дотик;
ласкаві слова;
ніжна опіка.Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов "по бартеру" -в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:1) дотик;
2) слова заохочення;
3) час;
4) подарунки;
5) допомога. Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені було б приємно, коли ти...". Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом -значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її -хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків -почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)Джерело: Сайт "Весела Абетка"  Поради батькам першокласників - Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
- Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обовязок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
- Не посилайте дитини в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.
- Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!”, "Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.
- Забудьте фразу: "Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
- Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
- Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
- Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
- Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.
- Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся”, "ти все вмієш”, "давай поміркуємо разом”, "згадай, як пояснював вчитель” тощо.
- При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.
- Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
- У сім`ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
- Завжди будьте уважними до стану здоров`я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об`єктивні показники втомлення, перевантаження.
- Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
 |
